КІ́ШЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кі́шка 1. Я [заєць] частенько ходжу в князівську капусту, а туди часом прибігає князівнина кішечка, молоденька, рябенька (Н .-Лев., III, 1956, 293); * У порівн. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки (Шевч., І, 1951, 239); Галька кішечкою сковзнула з ліжка і вибігла в сіни (Головко, І, 1957, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 172.