КІ́ТОЧКА, и, ж., рідко. Зменш.-пестл. до кі́тка. * У порівн. Лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (Фр., III, 1950, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 171.