КІСТКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до кі́стка 1. Плавом пливли у Євпаторію хворі, особливо тяжко хворі на кістковий туберкульоз (Збан., Сеспель, 1961, 8); Довгий час великі труднощі для хірургів становило закриття кісткових дефектів черепа (Наука.., 2, 1959, 31); // Який добувають, виготовляють із кісток. З різних сортів кісткового борошна кращим вважається очищене, обезклеєне й тонко розмелене (Свинар., 1956, 165); Кістковий клей.

∆ Кісткове́ вугі́лля див. вугі́лля; Кісткови́й мо́зок — тканина, якою заповнені порожнини кісток хребетних тварин і людини. Кістковий мозок.. я’вляє собою особливий вид сполучної тканини, пронизаної кровоносними судинами (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 509).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 170.