КІ́СКА1, и, ж. Зменш.-пестл. до коса́1. Тоненький голос співав про милу, про муки серця, ..тонкі дівочі кіски (Коцюб., II, 1955, 148); Дві темні коротенькі кіски з туго вплетеними в них зеленими кісничками стирчали біля вух (Коп., Вибр., 1953, 173).
КІ́СКА2, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до коса́2.
2. діал. Ніж із куска коси (див. коса́2). Пороблю було кіскою млинові колеса й шестерні, зовсім як у млині (Н.-Лев., І, 1956, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 4. — С. 169.
Кіска, ки, ж. Ум. отъ коса.
1) Употребляется какъ уменьшительное въ указанныхъ при словѣ коса значеніяхъ, преимущ. 1 и 2. Дівки гуляють, кісками мають. Грин. III. 85.
2) Ножъ изъ куска косы; употребляется какъ обыкновенный ножъ, а иногда служить и вмѣсто бритвы. Пороблю було кіскою колеса млинові і п’ятірні, точнісінько, як у млині. Левиц. І. 102.
3) Родъ огорожи изъ хворосту. О. 1861. XI. Свидн. 63. О. 1862. V. Кух. 38.
4) Въ гуцульскихъ хатахъ вѣшаютъ, въ видѣ украшенія подъ образами соединенные попарно початки кукурузы, для чего покрывающіе ихъ листья сплетаются въ кіску. Шух. І. 100.
5) Родъ вышивки. Шух. І. 157, 158.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 2. — С. 246.
