КІ́ПТЯ́ВИЙ, а, е.

1. Який коптить. Є ще серед нас багато людей, які пам’ятають дерев’яні плуги й борони, згадують, як вечорами сиділи при кіптявому каганці (Рад. Укр., 15.Х 1961, 2).

2. Покритий кіптем; закопчений. Зв’язковий обходить курінь, знаходить старий кіптявий чайник, який висить над вогнем, кипить (Ю. Янов., IV, 1959, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 168.