КІ́ПТЯ́ВА, и, ж.

1. Осадок диму, сажа. На одвірку кіптявою зі свічки було намальовано кілька хрестів (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 43); Тільки з середини минулого століття в лампах почав горіти гас — він вигідно відрізнявся від жиру тим, що дає менше кіптяви (Наука.., 7, 1963, 36); // Густий чорний дим. [Руфін:] Більше з нього [сирого дерева] кіптяви, ніж світла (Л. Укр., II, 1951, 416).

2. розм. Те саме, що ку́рява; пил. Сірі від дорожньої кіптяви піхотинці з радісним галасом накинулися на остовпілих кавалеристів (Гончар, III, 1959, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 168.