КІПЕ́ЦЬ, пця́, ч., діал. Горбок. Зійшов [Петрій] з дороги і певним кроком подався до невеличкого кіпця, зарослого терням (Фр., V, 1951, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 168.