КІ́ННО, присл., розм. На коні, верхи. Ті, що виходили піші, вертались кінно, на баских конях (Коцюб., II, 1955, 78); [Долорес:] Як ви могли сюди прибути? [Д. Жуан:] Кінно, а потім пішки (Л. Укр., III, 1952, 339); Засліплене від люті панство кінно вдарило на козаків (Кач., II, 1958, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 164.