КІМНАТЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика (іноді погана) кімната (у 1 знач.). Вся кімнатчина пахтіла приємним туалетним милом (Вільде, Сестри.., 1958, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 163.