КІМНА́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до кімна́та; хатній, покоєвий. Галя одхилила трохи кімнатні двері (Мирний, І, 1949, 375); У кімнатній темряві на фоні світла, що лилося у напіввідчинені двері, чітко вирізьблювався Миколин профіль (Хижняк, Невгамовна, 1961, 175); // Признач. для кімнати. Не палю я лампадки кімнатної, Не читаю канону вечірнього (Граб., І, 1959, 558); Герміна був взутий у стоптані кімнатні туфлі на босу ногу (Томч., Готель.., 1960, 204).

Кімна́тна температу́ра — звичайна температура житлового приміщення. Ртуть випаровується навіть при кімнатній температурі (Наука.., 4, 1963, 34).

2. Який постійно перебуває, живе або вирощується в кімнаті; хатній, покоєвий. Любителям кімнатних співочих птахів треба пам’ятати про негативний вплив насіння конопель на колір пір’я птахів (Веч. Київ, 21. III 1957, 4); Кімнатні рослини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 162.