КІМНА́ТКА, и, ж. Зменш. до кімна́та. Чорні стіни невеликої кімнатки були аж слизькі від цвілі (Коцюб., І, 1955, 39); У кімнатці стривожена стоїть Оксана біля вікна (Головко, І, 1957, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 162.