КІЛЬЧА́СТИЙ, а, е.

1. Який складається з кілець (у 1, 2, 4 знач.). Щоб забезпечити дружні сходи льону за умов посушливої весни, посіви його треба закоткувати кільчастим котком (Ол. та ефір. культ., 1956, 97); Кільчастий панцир; // Який має вигляд кільця, кілець (у 1, 2, 4 знач.). Сплівшися своїми кільчастими галузками, утворили [глоди] густу, непробиту стіну (Фр., VIII, 1952, 135).

2. Уживається як складова частина деяких ботанічних і зоологічних термінів. Є й інші небезпечні первинні шкідники лісів, наприклад, кільчастий шовкопряд (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 139); Кільчасті черви.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 162.