КІЛЬЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех., спец.

1. Насаджувати мічені кільця на лапки птахів і хвости риб для спостереження за напрямом і швидкістю переміщень, віком і т. ін. Відібраний молодняк, якщо він не криломічений, слід кільцювати (Птахівн., 1955, 59).

2. Робити круговий зріз кори стовбура, гілки дерева або насаджувати на них дротяні кільця для уповільнення росту, збільшення плодоношення, надання певної форми кроні тощо.

3. Обмазувати смолою навколо (кільцем) стовбур дерева для захисту від шкідників.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 162.