КІЛКИ́Й, а́, е́. Який легко розколюється. Кілкі дрова.

2. Те саме, що колю́чий 1. Кілкий будяк.

КІЛКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до кіло́к. Кілкова загорожа.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 159.

Кілкий, а́, е́ Колючій. Зеленими споришами і кілкими будяками. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 243.