КІ́ЗОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кі́зка. — Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? (Укр.. казки, 1951, 37); Маленька кізонька на тонюсіньких.. ніжках дрібно тремтіла всім тілом (Збан., Крил. гонець, 1953, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 159.

Кізонька и кізочка, ки, ж. Ум. отъ коза.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 243.