КІГТЯ́СТИЙ, а, е. Те саме, що кігти́стий. Зглянутись не встигла баба,— Вже кігтяста [собача лапа].. Шкряб її через лице! (Фр., XII, 1953, 226); * Образно. Чи маємо ж ми право мовчати про те, що на рідні простори нашої радянської Батьківщини.. і зараз ще зазіхають жадібні булькаті очі і кігтясті руки..? (Донч., VI, 1957, 587).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 159.