КІГТИ́СТИЙ, а, е. Який має довгі кігті (у 1 знач.); пазуристий. Хвилинами чує хлопчик чиїсь скрадливі кроки, хтось невідомий і волохатий підкрадається ззаду з темряви й простягає зарослі, кігтисті руки (Донч., V, 1957, 122); Кігтистий птах; Кігтиста лапа.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 159.