КЮВЕ́ТА, и, ж. Ванночка для обробки й промивання фотографічних та ін. пластинок та відбитків. Кювета з розчином кислоти, в якій лежала мідна дошка, погойдувалася в міцних руках (Ільч., Серце жде, 1939, 143); Під час проявлення слід ритмічно, але не швидко погойдувати кювету або пінцетом пересувати фотопапір у проявнику (Довідник фот., 1959, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 427.