Про УКРЛІТ.ORG

кущик

КУ́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кущ 1, 2. Читаю й бачу неначе: гора, травичка, кущики (Тесл., Вибр., 1950, 156); Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий. На стрісі мох і навіть кущик жита (Довж., І, 1958, 217); // перен. Пучок волосся. Чудний той був князь Ратієв,низенький, .. оброслий волоссям, як звір, воно у його не тілько на щоках і під очима поп’ялося, а й на самому кінці носа, мов бородавка, чорнів кущик (Мирний, IV, 1955, 15); З-під капелюха вибивалося повісмо білого волосся, під гострим хрящуватим носом кущики таких же білих вусів (Збан., Курил. о-ви, 1963, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 426.

вгору