КУШНІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути кушніром, займатися кушнірством. — Чого тільки я не вчився, за що я не брався на своєму віку! Я й кравцював, й кушнірував (Н.-Лев., І, 1956, 56); Оселився [Олексій] неподалік од Мирослава,.. жив там собі, кушніруючи та шевцюючи (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 403).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 425.