КУШЕ́ТКА, и, ж. Невеличкий диван з узголів’ям, але без спинки. Скрізь попід стінами тулились канапки, кушетки, м’які фотелі з подушками й подушечками (Коцюб., II, 1955, 247); Боженко відштовхнув кухлик з водою і, закривши голову чорною буркою, упав на вбогу клейончату кушетку (Довж., І, 1958, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 425.