КУ́ЧМИТИ, млю, миш; мн. ку́чмлять; перех., розм. Те саме, що кошла́тити. Вітер кучмив моє довге волосся (Ю. Янов., V, 1959, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 424.