КУХОВА́Р, а, ч. Робітник, що готує їжу. Згодили якось москаля з міста за куховара (Вовчок, І, 1955, 130); Партизани сідають колом, витягають хліб. Куховар ділить варене м’ясо на плащі (Воронько, Казка.., 1957, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 420.

Куховар, ра, м. = Кухарь. Згодили якогось москаля з мита за куховара. МВ. (О. 1862. III. 64).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 333.