КУ́ХЛИЧОК, чка, ч. Пестл. до ку́хлик. Кухличок мідненький Водиці повненький (Нар. лірика, 1956, 152); Забрали ми порожні пляшки, кухлички та чарки, та давай дякувати богу (Н.-Лев., III, 1956, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 420.