КУФА́ЙКА, и, ж., розм. Те саме, що фуфа́йка. Синя китаєва молдавська куфайка на ньому вся попроривалась, неначе він біг через терен (Н.-Лев., III, 1956, 268); Вперше після зими скидаю свою ватяну куфайку (Гончар, М. Братусь, 1951, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 692.