Кутець, тця́, м.

1) Пазуха въ сѣти. Браун. 12.

2) Конусообразный глухой конецъ рыболовной сѣти ятіра. Браун. 18.

3) Хлѣвъ. Свині… до кутця заганят. Вх. Лем. 429. См. Кут.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 333.