КУСТРА́ТИЙ, КУШТРА́ТИЙ, а, е, діал. Кудлатий. Йому вчувається пісня голодного люду; .. чорні коряві руки, попечене обличчя, їх нечесані ку страті голови… (Мирний, І, 1954, 345); Маленькі лелеки, почувши рух, підводились над кустратими краями гнізда (Стельмах, І, 1962, 7); Із-за каменя спочатку показалась велика, куштрата голова, а потім з’явився високий хлопчина (Збан., Мор. чайка, 1959, 20); Кустратий собака.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 417.