КУ́СНИЧОК, чка. ч. Зменш.-пестл. до ку́сник. Була хвиля, коли хотіла [пані] зараз же розірвати письмо, прочитати, пошарпати на куснички (Фр., III, 1950, 439); Покришити бринзу на дрібні куснички.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 416.