КУС, а, ч., розм. Те саме, що шмато́к. Коли дивимось — несе Сенька на блюді здоровенний кус м’яса (Стор., І, 1957, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 415.

Кус, са, м.

1) Кусокъ. Не тягни, Ониську, уса до Іванового куса. Ном. Перший кус усьому голова. Ном. № 11964.

2) Немного. Желех. Іде Сава з України, юж кус засмутився. Гол. II. 123. Ні кус. Ничего; ни мало. Ні кус не помогло. Вх. Зн. 41.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 332.