КУ́РЯТИНА, и, ж. М’ясо курки; // Страва з м’яса курки. Пан справник, після доброго мирського обіду, ліг спочивати, бо дуже втомився, трощивши курятину та яєшню (Кв.-Осн., II, 1956, 267); Посеред столу в тарелі здіймалась гора смаженої курятини, засушеної в дрібному цукрі (Досв., Гюлле, 1961, 75); * У порівн. — А їстівні [індики] — тьху, тьху, щоб не наврочити, м’ясо біле та ніжне, як курятина, саме на старі зуби (Донч., VI, 1957, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 414.