КУРТИ́НА, и, ж.

1. заст. Грядка для квітів та інших рослин; клумба. Як стрільчасті ватри, розцвітають канни На каймі блакитних городських куртин (Бажан, І, 1946, 134).

2. Ділянка, засаджена однією породою дерев, а також група дерев однієї породи. Ліси тут представлені кленово-липовими дібровами.. Граб є лише у вигляді невеликих куртин (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 14).

3. військ., заст. Частина фортечного валу між двома бастіонами. На козаків із сусідніх куртин сипався густий свинцевий дощ (Добр., Очак. розмир, 1965, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 413.