КУРОКРА́Д, а, ч. Той, хто краде курей. — Та стійте, діждемо набору [в солдати]; хоч отих курокрадів заправторимо [запроторимо] (Мирний, II, 1954, 193); — Ну, а останній раз у тої самогонщиці здибалась мені ота поліцейська шкура, отой курокрад Гунька (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 412.