КУРЛИ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до курли́кати. * У порівн. З горба на прощання ще оглянуться [заробітчани] — крикне, мов курликне, котрийсь та й пропадуть з очей за горбом (Головко, II, 1957, 397); // безос. Курликнуло десь угорі (Гончар, Дорога.., 1953, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 411.