КУРЛИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. курли́кати і звуки, утворювані цією дією. Летіли під весняними хмарами дикі гуси, курликали журавлі, і те призивне курликання довго бриніло в теплому й тихому повітрі (Донч., II, 1956, 464); Споловіла кукурудза по городам та курликання журавлів все ще чимось нагадували Павлині ту першу осінь (Вільде, Сестри.., 1958, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 411.