КУРКУ́ЛЬ, я, ч. Багатий селянин-власник, на якого працюють наймити і незаможники. Куркуль — той, що живе чужою працею, що грабує чужу працю і використовує для себе нужду.. (Ленін, 29, 1951, 232); Його батько, Максим Сергійович, був за нове життя, виступав проти куркулів. Куркулі ж ховали від держави хліб, гноїли його в ямах (Збан., Т. Шашло, 1949, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 411.