КУРКУЛИ́ХА, и, ж., розм. Дружина куркуля. Коло сільради сідали на старі колоди, а хто просто на землю. Між чоловіками квітли святкові керсетки молодих куркулих (Мик., II, 1957, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 410.