КУРКУ́ЛИТИ. лю, лиш, недок., перех., розм. Те саме, що розкурку́лювати. — Де Прокіп Хвиля живе? Куркулити його підемо (Тют., Вир, 1964, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 410.