КУРКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до куро́к; // Який має курок. Сергій Голубицький підняв над головою справжню куркову рушницю з одним стволом (Кучер, Зол. руки, 1948, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 410.