КУРЙО́ЗНИЙ, а, е. Який являє собою курйоз; дивний (у 1 знач.), смішний. Знайомість з доктором і його жінкою — курйозні (Коцюб., III, 1956, 355); Вона ніяк не могла зібрати думки й оговтатися в несподіваних і курйозних — коли не сказати більше — обставинах (Смолич, І, 1958, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 410.