КУРИ́ЛЬНЯ, і, ж. Кімната для куріння (у 1 знач.). Хоч і була окрема курильня, обидві кімнати й салоник тонули в клубах диму (Фр., VI, 1951, 210); Тут була і вітальня, і зала, і спочивальня, і курильня (Смолич, І, 1958, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 408.