КУРГИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, недок., діал.

1. Стиха попискувати (переважно про свиней).

2. перен. Тихо наспівувати; мугикати. Гребці і весла положили. Та сидя люлечки курили і кургикали пісеньок (Котл., І, 1952, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 407.

Кургикати, чу, чеш, гл.

1) Визжать. Кургиче, як свиня в дощ. Ном. № 12451.

2) Тихо пѣть. Гребці і весла положили, та сидя люлечки курили і кургикали пісеньок. Котл. Ен. Кургиче собі пісню під ніс. Черном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 329.