КУРА́НТОВИЙ, а, е. Прикм. до кура́нти. Спокійних веж незмірена величність, Курантового дзвону течія І Мавзолею невмируща вічність Одкрилися мені (Бичко, Сійся.., 1959, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 406.