Про УКРЛІТ.ORG

куприк

КУ́ПРИК, а, ч., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів. Юра з Ванею припустили ще дужче. Вони майже не торкалися землі, і п’яти цокали їм нижче куприка (Смолич, II, 1958, 89); // Страва з цієї частини хребта тварин, птахів. [Xимка:] Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! [Іван:] Лакомий кусочок! (Мирний, V, 1955, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 405.

вгору