КУ́ПИТИСЯ, иться; мн. ку́пляться; недок., діал. Купчитися.— До мене хлопці з усіх кутків так і купляться купцем (Барв., Опов.., 1902, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 403.

Купитися, плюся, пишся, гл. = Купчитися. Чужі діти до неї купляться. Г. Барв. 239. А що ти скажеш про поспільство, що купиться коло Ніжена? К. ЧР. 305. Куптесь у полки, кричіть у раду. К. ЧР. 355. Кругом цього царя купилась ціла академія писателів. К. Іов. IX. Думка за думкою купиться. Г. Барв. 48.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 327.