Про УКРЛІТ.ORG

купа

КУ́ПА, и, ж.

1. Велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою водному місці; гора (у 2 знач.). Сніжинки.. крутилися, збивалися в купу, і та купа росла, більшала і, наче стовп, піднімалася вгору (Мирний, IV, 1955, 303); // Велика кількість яких-небудь предметів, складених один на одний. Зверху, на високій купі [дров], лежала біля самої стіни здоровенна вербова колода (Гр., І, 1963, 421).

Димові́ ку́пи — купи бадилля з перегноєм і т. ін., які спалюють для захисту рослин від приморозків. Ефекту в боротьбі із заморозками можна досягти, спалюючи димові купи (Хлібороб Укр., 10, 1965, 14); Зно́сити (зсипа́ти і т. ін.) на (в) ку́пу — згромаджувати що-небудь горою в одному місці. Максим і Яків привезли перший віз і зсипали пісок на купу (Л. Укр., III, 1952, 663); Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні, зносила на купу (Тют., Вир, 1964, 396); Лежа́ти ку́пою (ку́пами) — бути складеними один на одний. Сонце пригріває, всюди по узліссю лежать купами зимові селянські шкурив самих сорочках ходять по полю дядьки (Гончар, II, 1959, 221); Ло́вчі ку́пи — купи бур’яну для приманювання й виловлювання сільськогосподарських шкідників. Ловчі купи розміщують ранньою весною по краях бавовникового поля на відстані не менше як 20 м одну від одної (Техн. культ., 1956, 265).

◊ Змі́шувати (зміша́ти) в одну́ ку́пу — не розбираючи, без достатнього обгрунтування змішувати різні речі. — Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди. Досить! (Головко, II, 1957, 196); Ле́две трима́тися ку́пи — майже розпадатися. Сорочка, правда, у нього з червоного ситцю, але вона вже ледве трималася купи (Чаб., Катюша, 1960, 22); Таке́, що й ку́пи не де́ржиться див. держа́тися.

2. перен. Те саме, що гру́па 1. Перед коршмою [корчмою] стояла досить велика купа селян (Фр., VII, 1951, 323); — Ми уміємо і гуртом працювати. Недарма у нас кажуть: «Де людей купа, не болить біля пупа!» (Головко, II, 1957, 501); Біля них збилася жаркою купою отара (Гончар, Тронка, 1963, 5); — От тут стежечка, що я її вчора не доглядівся, а тут купа вишеньок (Вовчок, VI, 1956, 230); На південь за пологими левадами та сіножатями, за купами вільхи та верболозу, проти синього неба ясно вирізувалась ламана смуга горяного берега Росі (Н.-Лев., III, 1956, 7).

◊ До ку́пи — в одне місце, усіх разом.— Видно, чорт сім пар лаптів стоптав, поки вас [дівчат] до купи зібрав! (Мирний, І, 1954, 76); Жи́ти при ку́пі — жити разом. Потім ще й Семен оженився. Не дав Прохор ділитисяживи при купі, бо чим його ділитись? (Мик., II, 1957, 76); Іти́ ку́пою (рідко при ку́пі) — йти разом, гуртом. Ішли вони купою, всі весело розмовляли (Мирний, II, 1954, 183); Всі ріпники, що йшли при купі, розгомонілися (Фр., V, 1951, 300); Мала́ ку́па — вигук у дитячій та інших розвагах, після якого влаштовується загальна сутичка і всі валяться один на одного, а також назва цієї гри. Позскакували [молодиці] в санчат та й собі тудипхаються, падаютьА чоловіки: — Мала купа! мала купа! на купу! на купу!.. (Мирний, II, 1954, 194); Учні скористалися з вільних хвилин і почали гратися в «малої купи» (Сміл., Сашко, 1957, 30); Трима́тися ку́пи — триматися разом. Як будемо триматися купи, стовчемо панів і в ступі (Стельмах, І, 1962, 561).

3. перен., розм. Велика кількість чого-небудь. [Павло:] Один ляпне, другий не розчолопа, а третій не второпа, і стане така купа брехні, що й в оберемок не забереш (Кроп., II, 1958, 370); Повернулися [Сердюки] незабаром [з міста] з купою практичних новин, пожвавілі (Гончар, І, 1959, 42).

Ку́па (ку́пою) на ку́пі — дуже велика кількість чого-небудь. Скрізь по селах шибениці; Навішано трупу — Тільки старших, а так шляхтаКупою на купі (Шевч., І, 1951, 119); Не сумуйте, що купа на купі Всі поляжем за діло святе (Граб., І, 1959, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 400.

Купа, пи, ж.

1) Куча, груда. Кров’ю вона (воля) умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах. Шевч. 214. Турки що тріски валяються купами, а деякі поранені ходять. ЗОЮР. І. 219.

2) Толпа, сборище, скопленіе. Йшли молодиці з малими дітьми на руках, а коло їх купами бігли невеличкі дівчата. Левиц. І. 9. Простували козаки невеличкими купами до Лубень. Стор. МПр. 60.

3) Группа. Заросль до шмиги розставлена купами. Стор. МПр. 66.

4) = Купина. Хай тебе візьмуть ті, що купами трусять (т. е. черти). Ном. № 3750.

5) До купи. Въ одно мѣсто. Усе військо своє до купи у громаду скликають. Макс. Збився народ до купи і наставляли сотників і тисяцьких. Стор. МПр. 60. У купу. Вмѣстѣ. У купу скласти. У-купі. См. Укупі. Ум. Купка, купонька, купочка. Треба понасипати по купці жита. Чуб. І. 101. Хотів заздалегідь пристати до невеличкої купки вірних. К. ЧР. 337. Летів сивий голубонько та сів собі на купці. Лукаш. Жито половіє, а в житі пупка мону голубо цвіте. МВ. І. 14. Чужі матері гуляють купочками. Мил. 193. Листи… перечитавши, у купочку склавши. Мет. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 325.

вгору