КУ́НТУ́Ш, ку́нту́ша, ч. Верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського і польського населення XVI-XVIII ст. Взяла [Венера] очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець (Котл., І, 1952, 69); На другій стіні висів портрет якогось давнього Сухобруса в кунтуші, з прорізаними рукавами (Н.-Лев., І, 1956, 349); Юнак в кунтуші польського селянського строю підвівся з полика, щоб дати місце хворій жінці (Досв., Вибр., 1959, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 400.

Кунтуш, ша, м. Кунтушъ, верхняя мужская и женская одежда. Взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець. Котл. Ен. Коли син женивсь козацький, доня любо бралась, — той в жупан, а ся у кунтуш любо одягались. Мкр. Н. Гуляй душа без кунтуша, лиха прикупивши. Ном. № 12502. Єремія… був у багатому кунтуші. Стор. МПр. 76.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 325.

кунту́ш — верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг замож­ного українського і польського на­селення XVI—XVIIIст.; характер­ною особливістю крою були довгі і вузькі рукави з поздовжніми про­різами, через які просувалися ру­ки, а самі рукави звисали додолу; шився з дорогих сукняних, вовня­них і парчевих тканин. Гуляй душа без кунтуша, лихо прикупивши (М. Номис); Взяла [Юнона] очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 321.