КУНА́ЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до куна́к.

2. у знач. ім. куна́цька, кої, ж. Кімната для кунаків, гостей у домі кавказького горця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 399.