КУНА́ЦТВО, а, с. Звичай, який зв’язує кунаків зобов’язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; дружба, приятелювання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 399.