КУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Брати участь в обряді хрещення дитини, стаючи кумом або кумою її батьків. — Що тепер на тобі та на твоїй дочці — я вам дарую, щоб ви пам’ятали той день, коли в мене кумували (Мирний, IV, 1955, 228); Цимбаленко позавчора кумував у Катрі (Л. Янов., І, 1959, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 399.