КУМА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. кума́тися. Кумання, щоправда,— вигідна річ на світі, але… Не кожному воно на здоровля виходить (Козл., Щури.., 1956, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 397.

Кумання, ня, с.

1) Вступленіе въ кумовство.

2) Дружба, близкія отношенія съ кѣмъ. Кумання потайне з мамоною неправди. К. ХП. 102.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 324.